Слово «агресія» походить від латинського, що означає «напад».

Агресія – це мотивована деструктивна поведінка, яка суперечить нормам і правилам існування людей у суспільстві, завдає матеріальної шкоди, приносить фізичне і моральне ушкодження людям або спричиняє їм психологічний дискомфорт (негативні переживання, стан напруження, страх, пригніченість).

Ця розмовам не є випадковою. Аналіз результатів тестів, проведених серед учнів середніх класів дає можливість зрозуміти, що прояви агресії у нашому шкільному колективі почастішали. Скажу більше – агресія помолодшала. Агресію пов’язували з перехідним підлітковим віком, але зараз можна спостерігати прояви агресії і у молодших школярів. Майже в кожному класі є грубіяни, лихослови, забіяки, які постійно ображають своїх однолітків. Це агресивні діти. Дитяча агресивність – це ознака ненормального розвитку.

Причини такої поведінки не тільки в самих дітях, бо агресія – це відображення внутрішніх проблем дитини, які виникають найчастіше через жорстокість і байдужість дорослих.

Якщо проаналізувати причини прояву негативних емоцій та почуттів дитини, то стає очевидним, що головна причина нажаль пов’язана з неправильним сімейним вихованням, з проблемами сім’ї. Постійні сварки між батьками, психічне чи фізичне насилля батьків стосовно один одного, грубощі, брутальне відношення у щоденному спілкуванні, приниження, сарказм та іронія, бажання постійно бачити один в одному щось погане і підкреслювати це – щоденна школа агресії, в якій росте дитина і отримує уроки агресії. Тобто це такі явища, на які інколи ми дорослі можемо і не звертати уваги. Але ми знаємо, що дитина як губка втягує в себе все, що відбувається навколо неї – і добре, і погане. У такій сім’ї дитина просто не може бути іншою. Діти не вміють самостійно фільтрувати, що добре, а що зле. Вони просто сприймають такі відносини як норму своєї поведінки.

Іншою важливою причиною агресивної поведінки дітей є засоби масової інформації – телебачення, інтернет. Діти більш чутливі до негативного впливу телебачення, бо вони сприймають негативну поведінку за взірець. Якщо дитина схильна до агресивної поведінки, вона переносить агресивні дії з екрану на життєві ситуації. І в такому випадку, якщо ми дорослі поставимося до того байдуже, то така дитина ніби отримує схвалення від нас дорослих. І навіть більше, інколи ми самі штовхаємо до наслідування життя з екранів телевізорів – «а давай пограємо у війну», «а ти похожий на героя того мультика», … І ті діти, які із захопленням дивляться сцени насилля, починають більш агресивно відноситися до своїх однолітків.

Хочу зазначити, що не всі діти однаково ставляться до насильницьких сцен. Одні діти відчувають відразу (вони часто заплющують очі, відвертаються), інші можуть бути байдужими до насильницьких сцен, але окремі діти можуть спостерігати такі сцени з цікавістю і задоволенням, а ще інша категорія дітей після перегляду виявляє потребу у агресивних діях.

Ще однією важливою причиною виникнення агресії в дітей можуть бути і різні соматичні захворювання.

Нажаль, агресія заразна. Створюється замкнене коло: мене били мої батьки, і я буду бити свою дитину. Агресорами стають діти, які беруть участь у бійках, а також і жертви, які хочуть відімстити.

Дорослі повинні керуватися правилом: дитина повинна чітко розуміти, що за насилля слід очікувати негайного і неминучого покарання. Тільки не фізичного! Це зупинить дитину від неправильних вчинків. А, якщо покарання буде фізичне, то воно принесе лише шкоду.

Правило друге: з агресивною дитиною не можна розмовляти на підвищених тонах, бо тоді тим самим ми «підключаємося» до її збудження і провокуємо підсилення агресивних імпульсів. Використання спокійної, плавної мови дозволяє дитині переключитися і слухати вас. Особливо важливо при цьому визнати право дитини гніватися і вивільняти свою енергію різними цивілізованими способами, не провокуючи інших людей.

Батьки агресивних дітей повинні приділяти їм більше уваги, зав’язати теплі, довірчі стосунки. Теплі, тісні стосунки з батьками (особливо з членом сім’ї такої ж статі, що і дитина) сприяє розвитку в неї гуманного ставлення до інших. Любов, піклування, увага від близьких дорослих є для дитини життєво важливими, бо це дає відчуття захищеності, створює емоційну стабільність.

Поради батькам агресивних дітей

1. Встановити довірчі взаємини з дитиною; будьте чесними і послідовними; поважайте особистість дитини; слідкуйте за своєю поведінкою – чи не даєте ви неправильний приклад свою поведінкою; встановіть у своїй сім’ї єдині вимоги до дитини.

2. Коли ви вже можете нормально спілкувати з дитиною, то постарайтеся залучити її до такої діяльності, яка б зменшувала її внутрішнє напруження і тривожність ( різноманітні заняття спортом, танці, посильна фізична праця, прогулянки, рухливі ігри, тобто все, що пов’язане з фізичним навантаженням). Намагайтеся направити фізичну силу дитини в правильне русло.

3. Постійно спостерігайте за поведінкою своєї дитини, якщо вона схильна до агресивних дій, ви навчитеся попереджати можливі конфлікти. Якщо необхідно то проявіть силу. Силу, але не жорстокість. Бо сила для такої дитини є доказом, що дорослий контролює ситуацію і гарантує безпеку іншим дітям.

4. Для агресивної дитини неприйнятні прояви поведінки майже завжди є бажанням справити враження на оточуючих. В той же час у такої дитини не вистачає знань про те, як її сприймають інші. Тож коли дитина заспокоїлася, зверніть її увагу на те, як вона виглядала з боку в момент агресії.

5. Проводьте з дитиною бесіди про те, як можна поступити по іншому в тій чи іншій ситуації. Аналізуйте переглянутий фільм, чи прочитане оповідання, запитуйте «А як би ти вчинив в такій ситуації?», «А як можна правильно вчинити?».

6. Розділяйте оцінку поведінки дитини та оцінку її особистості: «Я не вважаю тебе поганим, але твій вчинок – неправильний».

7. Не звертайте на дії дитини, коли вона хоче вами маніпулювати.

Корекція стану агресії та роздратування

Пам’ятайте, що роздратування і гнів - це руйнування свого внутрішнього світу.

1. Роздратування починається з зміни настрою, з появи неприємних почуттів. Постарайтеся вловити цей момент і заспокоїти себе. Дуже допомагає, якщо ви людина віруюча, помоліться і погані димки покинуть вас і ви збережете свій спокій.

2. Якщо це не допомогло і погані думки не покидають вас і це виражається в зміні інтонації, словах, жестах, міміці, то подивіться на себе з боку з гумором «Як я зараз смішно виглядаю, яке в мене сердите обличчя, які смішні ноти з’явилися в моєму голосі». Зупинитися вам допоможе думка «Потрібно бути терпимим до вад ближнього». І розрядіть ситуацію доброзичливим жартом.

3. А якщо і це не допомогло, а гнів продовжує зростати, і ви відчуваєте, що почервоніли чи навпаки пополотніли, а губи і кулаки стиснуті і голос затремтів – і ви вже забули, що маєте казати і хочете тільки одного – вихлюпнути свій гнів і тут ви можете зупинити себе:

  • стиснути зуби і кулаки міцніше,
  • переключити свою увагу на щось більше приємне або нейтральне – можна подумки порахувати до десяти;
  • глибоко дихайте;
  • випийте холодної води;
  • порухайтеся;
  • розтисніть кулаки і зуби;
  • висловіть свій стан вербально.

4. Якщо ви з цим не воралися, то пам’ятайте, що розрядка гнівом може образити іншу людину, і після цього наступає каяття. Але тоді вже буде запізно.

Ракоча Н.В. практичний психолог
Настасівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Кiлькiсть переглядiв: 9097